Історія школи

Село Росохач Городенківського району Івано-Франківської області розташоване по обидві сторони річки Чорняви. Віддаль від районного центру - Городенки - 30 км., до найближчої залізничної станції в селищі Гвіздець - 9 км. На території села збудовано  

Перші відомості про школу належать до 1853 року. Першим учителем був Антон Марковський. З самого початку заснування школи грамоти вчили дяки, тому школу ще називали в селі "дяківською". Спочатку школа розміщувалася в трьох приміщеннях(сільських хатах): одна кімната у гміні, ще одна - в будинку, де була сільська крамниця, а одна кімната в будинку на місці сьогоднішньої старої школи.

Одне з перших приміщень школи 1906 р.

З 1890 року директором школи був житель села Зигмунд Рижевський. Коли в 1906 році було засновано польську школу, то Зигмунд Рижевський став викладати українською мовою, а польською - Владислав Світальський. Тимчасово ще вчителював Микола Семеняк, який теж викладав українською мовою.

Зигмунд Рижевський директорував до 1930 року. За цей час приміщення переносилося декілька разів. Одне з шкільних приміщень виглядало приблизно так: з однієї сторони коридору були покої і кухня вчителя, у двох інших кімнатах вчилися учні. Школа була дерев'яною з банею догори. В бані був дзвін, яким кожен день скликали учнів до школи.

У 1931 році на кошти сільської громади було побудовано приміщення 5-ти класної школи. Воно збереглося до сьогоднішніх днів.

Приміщення школи, яке було побудовано в 1931 р. за кошти сільської громади 

В кожному класі навчалося небагато учнів. В молодших класах, як правило, більше (до 20 учнів), 4-5 класах - 10-15 учнів. Це пояснюється тим, що селяни немали змоги давати дітей до школи, бо за навчання потрібно було платити гроші. Тому 5 класів учні закінчували дуже рідко.

Після смерті Зигмунд Рижевський директорами працювали Альойзем Чок, Юлія Мартинкова, Петер Губер.

Великі зміни сталися в галузі освіти після вересня 1939 року, коли навчання стало доступним для всіх громадян. До школи було залучено всіх дітей шкільного віку. В село прийшли працювати нові вчителі. Директором школи став Корбутяк Д.М., а в 1940 році - Секала Іванна Петрівна.

В селі було відкрито семирічну школу. Якщо до 1939 року в школі навчалося близько 100 учнів, то в 1940 році уже навчалося 404 учні. Ці дві цифри ще раз яскраво доказують, що освіта стала дійсно доступною всім сільським дітям.

Можна навести ще цікаві дані. В 1-4 класах стало вчитися 356, а в 5-8 класах тільки 48 учнів. Все це говорить про те, що в молодших класах тепер стали навчатися всі учні, а в 5-7 класах  навчалися лише ті, хто до 1939 року закінчив 4-6 класи( а таких учнів було дуже мало).

В роки Великої Вітчизняної Війни школа майже не працювала. Та зразу ж після визволення рідного краю  від фашистських загарбників навчання в школі відновилося. Важко було починати навчання в перші повоєнні роки. Не було підручників, не було зошитів. Вчилися з одного підручника, писали на кусках паперу.

Велику допомогу надавали вчителі, які приїжджали з східних областей України. В 1945-1955 в нашій школі працювало 45 вчителів з східних областей України. Серед них вчителі Резнікова Віра Володимирівна, Шименко Ірина Петрівна, Розсадюк Ганна Кузьмінічна, вчителька математики Клімова Варвара Іванівна. 

У повоєнні роки школа декілька разів реорганізовувалася:

з 1944 по 1950 рік - семирічна

з 1950 по 1964 рік - середня 

з 1964 по 1966 рік - восьмирічна

з 1966 - середня

В перші повоєнні роки намітився великий потяг сільської молоді до здобуття не тільки семирічної, але й середньої освіти. Школу стали відвідувати учні з 14 навколишніх сіл і навіть розміщених на віддалі 10-14 км( Росохач, Прикмище, Джурків, Піщаче, Гончарів, Болагурівка, Виноград, Руднівка, Рогиня, Острівець, Підгайчики, Загайпіль, Слобідка, Сороки).

Постало питання добудови школи. В 1954 директором школи стає Вербовий Володимир Степанович. За його керівництва було добудовано 5 класних кімнат(1956).

Школа була добудована в 1956 р.

В ці роки громадськістю села було вирішено переобладнати костьол на спортзал( костьол знаходиться недалеко від школи). Він і став першим спортзалом в тодішньому Гвіздецькому районі(1955). Йшли роки. Все більше й більше випусників школи закінчували педучилища, педіститути, університети і поверталися до рідної школи відкривати незвіданий світ допитливій дітворі.

Старе приміщення школи вже не могло помістити всіх учнів. Вчилися діти, вчилися дорослі. Навчання проводилося в три зміни, учні навчалися в 2-ох приміщеннях. Тому правління колгоспу імені Горького вирішило побудувати в селі нову типову школу.

Почалося будівництво школи в 1971 році. 

1 вересня 1975 року, була урочиста відкрита школа на 480 місць.

Багато сил, енергії, ентузіазму під час будівництва школи вклала тодішній директор Федюк Наталія Миколаївна.

Директор школи Федюк Наталія Миколаївна(1970-1974 роки, 1996-1999 роки). Вчитель біології, мала педагогічне звання "вчитель-методист". Відмінник освіти України. Вклала величезний вклад в будівництво школи.

Багато праці вклали в будівництво школи вчителі, учні, батьки. В цьому велику допомогу надали тодішній голова колгосту Андрейко В.М. та бухгалтер Шевчук М.М.

Типова школа на 480 місць стала окрасою, однією з найкращих в районі. До послуг учнів у школі є 20 навчальних кабінетів, спортзал, актовий зал, їдальня на 120 посадочних місць, спортивний комплекс, містечко по початковій військовій підготовці, тир, шкільний радіовузол. Школа добре була забезпечена технічними засобами навчання, які є в кожному кабінеті. При школі був інтернат для учнів, які доїжджали з навколишніх сіл.

Великий вклад у навчально-виховний процес школи зробив Недільський Василь Якович, який працював директором з 1978 по 1985 роки.

Матковський Франко Станіславович - директор школи 1985-1996 роки. Педагогічне звання "старший вчитель", Відмінник освіти України. За його керівництва замінена теплотраса, придбано меблі для кабінетів, його руками оформлено кабінети, коридори.

1999 - 2004, 2011-2012 роки Марценюк Володимир Миколайович

2004-2011 роки Романів Богдан Михайлович

З 1 вересня 2012 по березень 2015 роки директором школи був призначений Апостолюк Ігор Степанович. За час свої праці замінив вікна та двері, відкрив внутрішні туалети, переведено на тверде опалення приміщень, частково замінена теплотраса. 

У школі створено 20 навчальних кабінетів  

Бібліотека

Шкільний краєзнавчий музей

Шкільна їдальня , фойє.

Оформив випускник школи Федюк Євген Петрович

Колишнім заступником по виховній роботі Валовським Й. Й. оформлено Духовну світлицю.

Вчителем історії Федюком В.В., написана історія школи та оформлений куток директорів шкіл та випускників школи.

Із стін школи вийшли:

Федорчак Петро Степанович -  доктор історичних наук, професор кафедри історії слов'ян Іституту історії, політології та міжнародних відносин Прикарпатського національного  університету імені Василя Стефаника, доктор історичних наук, фахівець з історії Польщі та українсько-польських відносин. Вперше в Україні опублікував рекомендовану Міністерством освіти як навчальний посібник для студентів історичних спеціальностей "Коротку історію Чехії і Словатчини". У 1997 році за його редакцією опубліковано збірник, у якому вміщено понад 100 доповідей українських і польськихх учених. У 2006 році видав монографію "Новітня історія Польщі ХХ століття". Опублікував низку статтей про українсько-польське співробітництво в галузі освіти, науки і культури в 90-х роках ХХ - на початку ХХІ століття та інші.

Дзумудзей Микола Іванович – Доктор хімічних наук

Осадчук Петро Ілліч – поет

Михайлищук Василь Петрович - поет. Автор збірок поезій:"На терезах неспокою"(1999), "Сльозина в терні"(2001), "Засів долі"(2006), збірки гуморесок: "Веселі витребеньки"(2002), "Газдівські кавулі"(2007), низки дитячих пісень, публікацій в альманахах, газетах і журналах. Лауреат літературної премії імені Леся Гринюка.  

У школі проводиться багато позакласних виховних заходів.